На Мамай-горі знайшли скіфський меч-акінак. Що відомо про його власника?
Уже 32 роки як археологічна лабораторія Запорізького національного університету проводить літні канікули на розкопках Мамай-гори. Завдання непросте — дістати якомога більше артефактів із землі, яку по шматочку з’їдає Каховське водосховище. Під водою вже 400 метрів прибережної зони, а разом з нею — культурні шари 8 тисячоліть.
Кого тільки не було на цій височині — племена епохи неоліту, представники ямної культури, кіммерійці, кочові тюрки. Але, судячи з того, що з 700 знайдених поховань 400 — скіфські, Мамай-гора була по-справжньому особливим місцем саме для скіфів.
«Як будь-який поминально-похоронний пам’ятник — Мамай-гора була також сакральним пам’ятником. Про це свідчить величезна кількість ритуальних ям із жертвопринесеннями», — пояснила керівниця експедиції і скіфологиня Світлана Андрух.
Влітку 2019 року запорізькі вчені знайшли річ, яку вже можна назвати археологічною знахідкою року, — скіфський меч-акінак. Вченим також вдалося зрозуміти, ким був його власник.
У липні в західній частині Мамай-гори археологи помітили пагорб. Навколо було знайдено кістки тварин, черепки — так дослідники зрозуміли, що колись на цьому місці відбулися поминки. Потім бульдозер зняв верхній шар землі — так виявили два поховання.
Перше належало літньому високопоставленому скіфу, але його вже було розграбовано. А друге, менше за розміром, на щастя археологів, мародери не помітили.
У могилі лежав майже цілий скелет юнака, який помер у віці 18–20 років. Поруч із ним виявили цілий набір скіфського воїна — кінську збрую, копита коня, бойову сокиру, золоту сережку, прикрасу із зубів оленя, стріли з різного матеріалу, точильний брусок й традиційний короткий меч-акінак.
Добре збереглися лише золотий ковпачок для вістря і руків’я із золотими обкладками. Проте, ми можемо побачити як виглядала це зброя, коли її лише поклали до могили. Аналогічний 51-сантиметровий меч знайшли 1899 року в Сумській області. Він зберігся практично ідеально, чітко проглядаються рельєфні зображення гірського козла й пантер.
Знахідки можуть багато розповісти про молодого воїна — він був вершником, лучником і добре володів зброєю ближнього бою. Виражений м’язовий рельєф лівої частини кістяка свідчить про те, що юнак був шульгою. Це могло забезпечувати йому величезну перевагу в бою — як і в боксі, не кожен правша натренований відбивати атаки лівші. На жаль, поки не вдалося встановити причину смерті юнака. Через поганий стан черепа неможливо дізнатися, чи була в нього травма голови, але антропологи продовжують роботу з останками.
Вчені припускають, що молодий воїн був зброєносцем старшого скіфа, який похований поруч. «Поховання літньої людини відбулось одночасно з похованням юнака. Але його могила — супровідна. Виходячи з того, що поховані вони були разом, можна припустити, що й померли чи загинули одночасно», — уточнила Світлана Андрух.
Також в невеликій ніші поховання виявили грецьку сіроглиняну амфору. Її археологи датували серединою 6 — початком 5 століття до нашої ери, хоча раніше на Мамай-горі не зустрічалися скіфські артефакти раніше 4 століття до н. е. Ця знахідка розширила часові рамки перебування скіфів в регіоні на 200 років.