Одного капрала на тисячу терористів: історія обміну Ґілада Шаліта

Чи варто намагатися визволити полонених під час війни за всяку ціну? Важке питання. Різні держави й режими відповідали на нього по-різному. Найпринциповіша позиція — в Ізраїля. Держава, яка була в стані війни з моменту свого заснування, визволяє своїх за всяку ціну. Яскравий приклад — історія простого капрала Ґілада Шаліта.

Ґілад потрапив у полон 25 червня 2006 року. Вісім палестинських диверсантів проникли на територію Ізраїлю через підземний 800-метровий тунель і напали на блокпост біля кордону з сектором Газа. Тунель починався на палестинській стороні, а закінчувався за спинами ізраїльських солдатів, так що палестинці проникли в тил непоміченими. Ізраїльська розвідка знала про можливий напад і попередила війська, але солдати на блокпосту були розслаблені, багато спали. Диверсанти напали на танк «Меркава III», вбили двох членів екіпажу, важко поранили третього, а четвертого — 20-річного Ґілада Шаліта — взяли в полон і зникли.

На наступний день було опубліковано колективну заяву від ХАМАС, ФАТХ і деяких ісламістських угруповань. В обмін на полоненого вони вимагали звільнити всіх палестинських жінок і неповнолітніх з ізраїльських в’язниць. Ізраїль відповів мовчанням.

«Де ти, хлопче?» Записки на підтримку Ґілада Шаліта, Єрусалим. Джерело: Adiel lo / CC BY-SA 3.0

Полонення ізраїльських солдатів — відносна рідкість. До випадку Ґілада Шаліта цього не відбувалося 12 років. Спочатку було вирішено спробувати звільнити його в рамках операції «Літні дощі». Секретна служба викрала кілька членів ХАМАСу. Після того, як від них були отримані оперативні дані про місцезнаходження заручника, ізраїльська армія блокувала сектор Газа і приступила до пошуків. На жаль, Ґілада там не було, палестинці чи дезінформували ізраїльтян, чи встигли вивезти його в інше місце.

У відповідь на «Літні дощі» ісламісти змінили свої вимоги. Тепер за життя і свободу капрала, крім жінок і підлітків, потрібно було звільнити ще 1 000 палестинських ув’язнених, серед яких були й терористи. Почалися довгі роки переговорів. Спроби звільнити Ґілада робили політики з різних країн, Католицька церква і Рада безпеки ООН. Ісламісти, тим часом, підкидали громадськості листи від капрала, що підтверджують, що він ще живий.

11 жовтня 2011 року Ізраїль зважився на обмін. Шаліт опинився на рідній землі через 5 років, 3 місяці й 23 дні полону. Натомість Ізраїль звільнив 1 027 ув’язнених, серед яких були терористи, які вбили, загалом близько 600 ізраїльтян. Зате, виявилося, що в полоні капрала не катували. Палестинський лікар вилікував йому зламану руку, а більшу частину полону він провів у будинках простих палестинців, які ставилися до нього нейтрально.

Населення оцінювало цей обмін по-різному. Відповідно до соцопитування 69 % громадян Ізраїлю підтримували таке рішення, 22 % — виступали різко проти, іншим було складно відповісти однозначно.

Це був не єдиний випадок вкрай нерівного обміну. 1983 року за життя 6 ізраїльських солдатів заплатили звільненням 4 830 палестинських ув’язнених. Два роки по тому — 1 150 палестинців за трьох ізраїльтян. А 2004 року тіла трьох солдатів, щоб їх по-людськи поховати, обміняли на 436 ув’язнених.

ЧИТАЙТЕ ДАЛІ ПРО ТЕ, ЯК ІЗРАЇЛЬ ЗАЛИШИВ СИРІЮ БЕЗ ЯДЕРНОЇ ЗБРОЇ.

На обкладинці: Гілад Шаліт вітає прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху після приземлення на авіабазі в Ізраїлі. Фото: Israel Defense Forces / Flickr / CC BY-NC 2.0

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter