1953 рік — страта радянських шпигунів у США
29 березня 1953, суд визнав американських комуністів, чоловіка і дружину Юліуса й Етель Розенбергів винними у шпигунстві на користь СРСР. Страта була призначена на 19 червня.
Розенберга завербували під час Другої світової, коли СРСР і США вважалися союзниками, за допомогою лідерів американської Комуністичної партії, яка чи то допомагала радянській резидентурі, чи то була її підрозділом. Він передав інформацію про новітню радіолокаційну техніку, радіопідривачі, ракетні двигуни та, ймовірно, про конструкцію американської атомної бомби. Етель знала про друге життя чоловіка, брала участь у вербуванні нових агентів і працювала зв’язковою.
Даремно їхні сини чекали на помилування біля Білого дому. Президент Дуайт Ейзенхауер поклав на Розенбергів відповідальність за Корейську війну. На думку американського лідера, СРСР не наважився б протистояти США і підтримувати комуністичний режим Кім Ір Сена, якби не мав атомної зброї:
«Страта двох людей — сумна і тяжка справа, але ще сумнішою є думка про мільйони загиблих, чиї смерті спричинила робота цих шпигунів».
10-річний Майкл і 6-річний Роберт потрапили до притулку, а пізніше були усиновлені сім’єю лівих активістів. Довгі роки вони боролися за реабілітацію батьків, яких вважали невинними.
Однак 1990 року були опубліковані мемуари колишнього лідера СРСР Микити Хрущова, який високо оцінив допомогу Розенбергів. Ще за п’ять років уряд США розсекретив документи проекту «Венона» — операції з перехоплення і розшифровки кодованих телеграм посольства СРСР у Вашингтоні. Вони показують Юліуса Розенберга лідером групи з 18 агентів, які працювали на американських військових заводах і в конструкторських бюро.