До Берліна — на своєму горбі: Червоноармійські верблюди у Другій світовій

Історія людства — історія воєн. Постійні помічники в них — тварини. Крім звичних коней чи собак, люди з давніх часів використовували й більш екзотичних тварин — голубів, слонів, верблюдів. Останні воювали не так давно й не лише в далеких краях — немало верблюдів віддали своє життя за «радянську батьківщину» в часи Другої світової.

Під час кровопролитної Сталінградської битви 1942 року РСЧА зазнала важких втрат у живій силі й техніці. Для переміщення гармат, боєприпасів та вантажів не вистачало ані вантажівок, ані коней. До лав армії мобілізували верблюдів.

Двогорбі верблюди (Camelus bactrianus) — великі невибагливі та вельми витривалі тварини, добре пристосовані до життя в пустелях та степах. Вони значно сильніші за коней і мулів: для перевезення гармати потрібно три пари коней, а верблюдів — всього дві пари. На своїх горбах верблюди легко перетягували з тилу до вогневих позицій величезні ящики зі снарядами.

Ветеран 34-ї Єнакієвської гвардійської стрілецької дивізії Іван Новосельцев з теплом згадує службу цих тварин:

«Літо та осінь 1942 року, коли ми стояли в обороні під Хулхутою та Уттою, були спекотними, не вистачало води, погано було з їжею для коней. Тоді замість них забезпечили нас верблюдами. Спочатку наморочилися ми з ними! Ну, а коли через степи пішли, тут вже ми перейнялися повагою до цих невибагливих тварин.

 

По троє-п’ятеро діб верблюди були без води і, крім колючок перекотиполя, нічого не вимагали для їжі. А тягли велику трофейну румунську фуру з продуктами та боєприпасами, з хворими й пораненими — без зупинки по 10–15 кілометрів. А як трималися під бомбардуванням і артобстрілом! Навкруги все рве на шматки, уламки свистять, а вони хоч би що, тільки очима водять, і ні з місця. Ну, тут ми зовсім їх полюбили, стали ближче триматися та пригощати».

Після перемоги у Сталінградський битві верблюди разом з наступаючими частинами Червоної армії зі степів Калмикії рушили на захід. Незвичний підрозділ увійшов до складу 1-ї гвардійської армії, командирами якої в різні часи були майбутні маршали Радянського союзу українці Кирило Москаленко та Андрій Гречко.

Верблюд Яшка з 902 стрілецького полку. Джерело: @Buddy_Judge / Twitter

Тварини виконували переважно тилову роботу — тягнули польові кухні, гармати, вози з боєприпасами та військовим майном.

Верблюдиця Тамара, що тягнула польову кухню, навчилася голосно ревіти, скликаючи бійців на обід. Верблюд Кузнєчик, рятуючись від бомбардувань, вмів лягати в яму та скручуватись калачиком. Він пройшов з військами від донських степів до Балтійського моря. За однією з версій, — загинув у Прибалтиці 1945 року під час бомбардування. За іншою — дійшов до Берліна, де його привели до Рейхстагу й він плюнув на руїни будівлі.

Точно потрапили до столиці Німеччини верблюди Міша й Маша разом зі своєю гарматою. Після війни вони жили в Московському зоопарку. На честь цієї пари в російському місті Ахтубінськ навіть встановили пам’ятник.

Дійшов до Берліна і верблюд Яшка. Спочатку вдячні радянські солдати вішали на нього зняті з німецьких офіцерів медалі. Опісля вирішили, що героїчній тварині не пасує носити фашистські нагороди, й прикріпили на спину плакат «Астрахань-Берлін».

Автор — Дмитро Трус

Читайте далі, як Ганнібал перетягнув слонів через Альпи.

На обкладинці: Верблюди біля руїн Сталінграду, 1942 рік. Джерело: Vintage everyday/ vintag.es

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter