Святі крокодили! Чудовиська під куполами європейських храмів
Фрески, статуї святих, хрест господній, опудала екзотичних тварин – перед ними люди схиляють голови в молитві вже понад 500 років.
В середньовічній Європі не було справи більш почесної, ніж вбивство дракона. Після такого подвигу вбиту тварюку треба було виставити на видному місці. Найбільш видне місце тих часів – церква. Кілька опудал середньовічних драконів збереглися до нашого часу. Щоправда, насправді вони виявилися звичайними крокодилами.
Перші крокодили Європи
Вже за часів Римської імперії в Європу привозили бегемотів, жирафів і слонів. На початку Середньовіччя потік вичерпався і знову відродився під час хрестових походів. Повертаючись на батьківщину, бійці везли з собою дивні для європейців артефакти. Перший задокументований крокодил опинився в Англії разом з Річардом Левове Серце. Він жив у королівському звіринці в Тауері, але незабаром втік в Темзу і пропав.
Майже всі збережені в європейських церквах крокодили жили і померли в 15-16 століттях. В цей час для багатьох заможних аристократів утримання фамільного зоопарку стало питанням престижу. Серйозної охорони там не було, і звірі часто втікали.
Нещасні крокодили на свободі стикалися з тотальною ворожістю місцевого населення. Люди сприймали їх за єдиного відомого їм схожого звіра – дракона – і вбивали.
Звір з боліт
1405 рік, жителі села Б’юерз у східній Англії виявили крокодила у себе в болоті. Епічну сутичку селян з хижаком описав автор місцевої хроніки. Вбити крокодила так і не вдалося, тварина заповзла в трясовину. Але цей випадок сильно вразив жителів, і битва з драконом досі посідає центральне місце в історії містечка. Жахливого монстра зображено на одній зі стін сільської церкви святої Марії.
Опудало величезного крокодила висить в холі старої ратуші чеського Брно. Його походження достеменно невідоме: чи то подарований турецьким султаном, то чи привезений з хрестового походу. Найпопулярніша легенда свідчить, що тварина припливла в місто річкою Свраткою. Щоби заслужити звільнення, на бій з монстром вийшов в’язень замку Шпільберк. Він наповнив негашеним вапном тушку ягняти і поклав на берег. Крокодил з’їв приманку і помер: вапно спалило йому нутрощі.
Італійські терористи
Згідно з переказами, дракона записав на свій рахунок герцог Сфорца з тієї самої міланської родини, при дворі якої працював Леонардо да Вінчі. Чудовисько тероризувало околиці, жерло овець і не гребувало ченцями. Герцог в блискучих обладунках виманив дракона з печери, простромив списом і відрізав йому голову. У релікварії францисканського монастиря Святої Трійці досі зберігається нижня щелепа звіра. Звісно, вона крокодиляча.
Звідки міг узятися цей крокодил, здогадатися легко. Сімейство Альдобранескі влаштувало неподалік парк з гігантським кам’яним акваріумом. Там тримали риб і, ймовірно, дивовижних водних тварин. Одна з них втекла.
В готичній церкві Святилище пресвятої діви Марії Милосердної в італійському містечку Куртатоне крокодил зберігся набагато краще. Його опудало вже 500 років висить в центральному нефі. За твариною слідкують, недавно опудало віддавали на реставрацію. Історики вважають, що звір слугує символом контролю над силами зла.
Такий же «дракон» звисає зі стіни каплиці Діви Марії в Мачераті, що в центральній Італії. Він трагічно загинув в кінці 16 століття.
Одразу дві легенди пояснюють походження триметрового крокодила, виставленого в церкві Святої Марії в Понте-Носса. В обох чудовисько, яке пожирало худобу і мирних жителів, було знищено після гарячих молитов Діві Марії.
Існує документ 1594 року, в якому генеральний вікарій
Бергамо наказує трьом сеньйорам прибрати «шкуру крокодила», принесену ними в храм, інакше їм буде заборонено туди вхід. Сеньйори не послухалися, а в церкві змирилися із таким сусідством і навіть почали ним пишатися – повісили чудовисько навпроти входу.