Гасан-ага: український чоловік у султанському гаремі
У Роксолани було чимало слуг, але тільки один став героєм художніх творів. Любовні пригоди Гасана-аги надихнули Марію Піа Педані на п'єсу «Султана-венеційка», а Павло Загребельний описав смерть яничара в битві кримців з московитами. Що історики знають про особистого посланця султани, розповідає дослідниця османських архівів Олександра Шутко.
Гасан-ага — цілком реальна людина. Хюррем-Роксолана згадувала його в листах до польського короля Сигізмунда ІІ Августа, що зберігаються в Головному архіві давніх актів у Варшаві.
1549 року посланець доправив королю вітання зі сходженням на трон і мав передати усне повідомлення. «Ми наполегливо просимо Вас до всього того, що він висловить Вашій Величності, поставитися з повною вірою», — наголошувала дружина Сулеймана Пишного.
З подальшого листування стає зрозуміло, що йшлося про укладення миру між державами.
Показово, що разом із листом Хюррем-Роксолани Гасан-ага вручив польському королю послання її доньки Міхрімах. Та повторювала слова матері про дружбу, пропонувала королю підтримку свого батька, султана Сулеймана Пишного, і чоловіка, великого візира Рустема-паші. Міхрімах зазначила ім’я посильного — Гасан, назвала його слугою матері й титулувала беєм.
Відповідь Сигізмунда ІІ Августа, який до Роксолани звертався словами «Ваша Королівська величність», а до Міхрімах — «Ваша високість», також доставив Гасан. Судячи з тексту листів, найвпливовіші жінки османської династії спілкувалися з ним особисто. Це було надзвичайною рідкістю для ізольованого від світу султанського гарему.
Розвідник Гасан
Десять років потому син Роксолани та Сулеймана Пишного, рудоволосий Селім, відправив Гасана-агу до Італії шукати інформацію про походження улюблениці Нурбану. В дитинстві її викрали пірати. Батьків жінка не пам’ятала, але наполягала, що вони були венеційськими аристократами.
В архівах Венеції збереглися відомості про приїзд 1559 року Гасана-аги та малюнок Матео Паґані з зображенням передпасхальної процесії дожа. Серед глядачів на другому поверсі палацу видна група османів. Один нахилився і розглядає панянок у вікнах першого поверху. На думку дослідниці Марії Піа Педані, це є Гасан.
Дож підозрював Гасана у шпигунстві, але вирішив заручитися підтримкою впливової жінки у султанському палаці. Вигадали легенду, ніби дівчина була захоплена на грецькому острові Парос, губернатором якого був її батько Ніколо Верньєр. Насправді Нурбану була гречанкою Калі Картаноу, яка народилася у родині рибалки на острові Корфу. На відміну від Роксолани, через 29 років вона знайшла свою матір.
Однак інформація про шляхетне походження імпонувала Нурбану. Її служниця писала в листі, що валіде виказувала шану венеційцям, бо «пам’ятала про свою батьківщину».
Коханець Гасан
У Венеції османський посланець одержав багаті дарунки – дзеркало, соргуч із муранського скла, кольє та розкішне крісло. Все це він подарував своїм трьом дружинам.
Вперше Гасан-ага одружився із наложницею султана Сулеймана Пишного, яка прислуговувала Роксолані. Вона була розпорядницею в гаремі, тому рідко з’являлася вдома. Довелося взяти собі другу дружину, яка б доглядала за дітьми та господарством. За деякими свідченнями, її особисто обирала перша дружина.
Втретє Гасан-ага одружився зі старшою від нього іранською наложницею… бо пожалів. Іранка втратила чоловіка — шляхетного пашу стратили за наказом султана, конфіскувавши все сімейне майно.
Навряд це були всі жінки в житті Гасана. У Венеції пліткували, що він освідчувався мало не кожній, з ким зміг познайомитися.
Посланець Гасан
В першій половині 16 сторіччя маленького українця полонили кримські татари, які продали його османам. Під новим ім’ям Гасан йому вдалося потрапити до палацової школи Ендерун, куда раз на 5 років набирали хлопчиків з колишніх християн, а після успішного завершення отримати роботу в султанських конюшнях.
Варто пам’ятати, що посада конюха надавала можливість завоювати прихильність султана та піднятися до вершин імперської адміністрації. Конюхом свого часу служив Рустем, який згодом став чоловіком султанської доньки Міхрімах, а потім великим візиром.
Вже у 16 років султан Сулейман доручив Гасанові перше важливе завдання: відбути до Польського королівства разом із господарем Волощини Раду VII Паїсієм. Він мав попіклуватися про покарання волоських бунтівників, що переховувалися серед поляків.
1566 року Гасан вельми швидко — за 7 днів — доставив Селімові, що перебував у місті Кютахья, звістку про смерть батька, Сулеймана Пишного. Це допомогло шехзаде вчасно приїхати до столиці, заявити свої права і зійти на престол.
Згодом Гасана ще кілька разів відправляли з місіями до Речі Посполитої. Більшість завдань були пов’язані з одержанням від польського короля компенсації збитків, завданих османським володінням українськими козаками.
Так само, вчасно сповістивши про смерть батька, Гасан допоміг стати султаном сину Селіма II та Нурбану. Вдячний Мурад ІІІ зробив Гасана-агу головним чавушем, тобто ад’ютантом. У цьому статусі українець 1585 року знову відвідав Венецію — привіз ультиматум султана, що погрожував дожу війною.
Дата смерті Гасана-аги невідома. Павло Загребельний у романі «Роксолана» описав його смерть 1556 року, коли московський дяк Ржевський влаштував експедицію проти кримських татар. Але це не може бути правдою, оскільки ім’я Гасана згадується в османських документах до 1595 року. До того часу йому мало виповнитися 70.
Життя Гасана-аги є прикладом того, як в Османській імперії полоненому чоловікові можна було зробити кар’єру і не втратити яйця.
