Справа князів. Хто зарізав синів Володимира Великого?
Влітку 1015 року помер київський князь Володимир, і прихована боротьба за його спадщину стала кривавою. Дорогою на похорон батька вбито молодших синів «від болгарині» — Бориса та Гліба. Того ж року за загадкових обставин загинув син «від грекині» Святослав.
Князь Володимир був хтивим — точне число його дітей невідоме. На дочок ніхто тоді не зважав, синів було начебто 13, але як мінімум троє померли раніше батька.
Головними дійовими особами першого етапу міжусобиці стали Ярослав (майбутній «Мудрий») і Святополк (майбутній «Окаянний»). Ці двоє князів залишили іншим Володимировичам ролі жертв або спостерігачів і обґрунтовано підозрюються в організації братовбивства. Подивимося в їх досьє.
Підозрюваний Святополк
Народився близько 979 року. Напевно, це усиновлений племінник Володимира Святославича — дитина його брата Ярополка
від грекині, яку Володимир узяв в наложниці вже вагітною.
Святополк княжив у поліському Турові (тепер це Білорусь) і був одружений з донькою польського князя Болеслава Хороброго. Згідно З Новгородським першим літописом, 1010 року він став першим
в черзі на престол. На момент смерті батька перебував у Києві під вартою за підозрою в зраді. Нікого більше з братів в місті не було, і Святополк отримав владу без особливих зусиль.
Підозрюваний Ярослав
Народився між 979 і 986 роками. Син Володимира і полоцької княжни Рогніди Рогволдовни. Князь ростовський, після 1010 року — новгородський, другий в черзі на титул київського князя. Дізнавшись про смерть батька, Ярослав зібрав дружину битися за престол.
Призначення на князювання в Новгороді, другому за значенням місті Русі, можна розглядати як батьківську обіцянку Ярославу згодом зробити його спадкоємцем. Однак, цього не сталося. В останні роки життя Володимир зблизився з молодшим сином Борисом, якому віддав Ростов, тримав його при собі й навіть призначив командувати київською дружиною.
Як старший з рідних синів, Ярослав відчував за собою право претендувати на престол. Ще за рік до смерті Володимира він відмовився відправляти йому данину і в змові з варязькими найманцями готувався до походу на столицю. Водночас Святополк намагався очолити змову проти батька в Києві, але був викритий і потрапив до в’язниці.
Після смерті Володимира ціллю номер один для старших братів став Борис.
Офіційна версія
«Повість временних літ»
прямо називає ім’я замовника вбивства Бориса, Гліба і Святослава. Нібито взявши Київ, Святополк послав Борису послання: «Хочу з тобою любов мати і додам тобі ще до отриманого від батька володінню». Той визнає нову владу та їде на зустріч в столицю, але Святополк «намислив Каїнову справу» і все одно послав убивць. При чому, судячи з сумбурного опису літописця, послав два рази.
Під час першого замаху Бориса ранять, а його слузі рубають голову заради нашийної прикраси з золота. Невдалий замах доводять до кінця наймані вікінги. Запам’ятаємо цю важливу деталь.
«Коли вбили Бориса, закрутили його окаянні в шатро, і поклали на повіз, і повезли його, а він ще дихав. І побачив це окаянний Святополк, що Борис ще дихає, і послав двох варягів прикінчити його. Коли вони прийшли і побачили, що він ще живий, то один із них видобув меч і ввігнав його в серце. І так помер блаженний Борис…».
За словами автора «Повісті временних літ», наступною жертвою Святополка став єдиноутробний брат Бориса, князь муромський Гліб. Він знав про небезпеку, але все одно вирішив їхати до Києва і на шляху був убитий своїм кухарем.
Дізнавшись про ці події, древлянський князь Святослав Володимирович намагався втекти в Карпати, але його наздогнали кілери.
«Офіційна версія» київського літопису викликає питання.
Перш за все, навіщо Святополку було вбивати Бориса і Гліба, які вже йому присягнули? У нового правителя Русі було багато ворогів і конкурентів серед своїх родичів. Ліквідація союзників в такій ситуації здається нерозумною.
Крім того, у нас немає свідчень того, що Святополк підтримував зв’язок зі скандинавськими найманцями. Його ситуативними союзниками бували поляки та печеніги, але не варяги.
З варягами був міцно зав’язаний інший фігурант цієї справи.
Варязький слід
Зв’язок зі Скандинавією, що логічно для правителя північних земель, підтримував Ярослав. 1015 року в Новгороді спалахнули заворушення — місцеві різали обнаглівших варягів. Князь не підтримав своїх місцевих підданих, а стратив всіх, хто виступив проти його найманців. 1019 року він одружується з Інгігердою, донькою шведського короля Олафа II.
Серйозним доказом у справі про смерть Бориса і Гліба служить скандинавська «Сага про Еймунда». Вона була записана в 14 столітті, але оповідає про події початку 11-го. Герой оповіді — шведський конунг Еймунд. На службі у конунга Яріслейфа він бере участь у війні між спадкоємцями конунга Вольдемара і, зокрема, добре заробляє на вбивстві конунга Бурислейфа.
Очевидну схожість імен доповнює опис обставин злочину. Еймунд знав, що жертва стане табором на узліссі. Там, як важіль, заздалегідь схилили до землі й закріпили мотузками молодий дуб. Дружина Бурислейфа розташувалася на тому самому місці, поставила намети та почала пиятику. З настанням темряви вбивці прив’язали верхівку дуба до золотого шатра й обрубили канати. Дерево випрямилося, зірвало тканину, і Еймунд стрибнув на князя. Відрубана голова була доставлена замовнику.
Через кілька років разом з трофеями Еймунд привіз додому хвалькуваті історії про свої подвиги. У цих переказах ми, можливо, читаємо зізнання у вбивстві та свідчення проти князя Ярослава.
Золоте намисто, згадане в літописній версії вбивства Бориса, могло потрапити туди з легенди про конунга Агні. Опис життя та смерті правителя шведської Уппсали 3–4 століття є в «Сазі про Інґлінґів»
ісландського скальда Сноррі Стурлусона.
Агні розбив військо фінського вождя і захопив його доньку Скьяльв. Після бенкету конунг заснув, а Скьяльв взяла товсту мотузку і прив’язала до нашийної гривні окупанта. Її люди накинули мотузку на дерево і потягнули, так що конунг повис під самими гілками. Тут йому прийшла смерть. А на гривні було родове прокляття, вона несла загибель.
Історія зустрічається в різних варіаціях, але завжди містить загальні мотиви: прокляте золоте намисто; вбивство родичів; смерть через повішення або обезголовлення.
В реальності обставини смерті Бориса могли бути зовсім іншими, але літописець не дарма використовував деталі легенди. Так у справі знову виникає Скандинавія.
Все складно
Версія про вбивство Бориса найманцем Еймундом за наказом Ярослава не проливає світла на обставини загибелі Гліба і Святослава. Хто знає, можливо, що у різних злочинів були різні замовники.
Непрямим доказом проти Ярослава Мудрого служить підробка документів. Припускають, що «Повість временних літ» спотворює дату його народження, робить старшим і свідомо виводить вперед Святополка в лінії спадкування престолу. Так Ярославу додавали легітимності — психологічно зрозуміла дія з боку узурпатора.
Однак міцний мотив для братовбивства мав і Святополк. Як названий син Володимира Хрестителя, він міг побоюватися домагань на престол з боку будь-якого з його рідних синів.
Крапку в цій справі ставити рано. Історичне розслідування чекає нових фактів.
Чим все закінчилося
- 1016 рік — Ярослав займає Київ після того, як з новгородцями та варягами розбиває Святополка і його союзників-печенігів
- 1017 рік — Святополк з печенігами намагається штурмувати Київ, але Ярослав відбиває напад.
- 1018 рік — на допомогу Святополку приходить тесть, польський король Болеслав I Хоробрий. У битві на Бузі Ярослав розбитий. Поляки й Святополк займають Київ.
- 1019 рік — Ярослав збирає в Новгороді нове військо, займає Київ і розбиває брата в битві на Альті. Святополк помирає дорогою до Польщі.
- 2009 рік — в ході інвентаризації в Софії Київській з’ясовується, що кістки Ярослава Мудрого викрадені з саркофага.