Не чекай на мене: Історії найвідоміших зникнень (Частина 2)
Аби стати відомим, прижиттєвих досягнень може бути замало. Перевірений спосіб увійти до історії — зникнути безвісти. Початок розповіді тут: Частина 1
Амелія Ергарт
1932 року Ергарт стала другою людиною і першою жінкою, яка наодинці перелетіла Атлантичний океан. Так прийшла світова слава — Амелія багато виступала, випробовувала нову техніку, оновлювала рекорди швидкості й дальності. Але наближався сороковий ювілей. Амелія захотіла спокою, безпеки, родини.
Останнім рекордом мав стати кругосвітній переліт. За травень-червень 1937 року двомоторний «Локхід-Електра» Амелії Ергарт і штурмана Фреда Нунана через Атлантику, Африку, Аравію, Індію, Південно-Східну Азію подолав близько 80 % маршруту. Літак зник 2 липня над центральною частиною Тихого океану, під час 18-годинного польоту з Нової Гвінеї на крихітний Гауленд. Американський сторожовий корабель, який чекав на Ергарт біля острова, прийняв останню радіограму: «Ми на лінії 157–337 … Повторюю … Повторюю … Ми рухаємося за лінією».
Національну героїню США шукали 66 літаків і десятки суден, серед яких були авіаносець і лінкор. Було досліджено майже півмільйона квадратних кілометрів води й безліч незаселених островів — без успіху. Швидше за все, літак не зміг знайти сушу і впав в океан, коли закінчилося паливо.
Найпопулярніша альтернативна версія — «Локгід-Електра» сів на острів з японською залогою, пілотів схопили, а після початку війни з Америкою розстріляли. Кілька місцевих жителів стверджували, що бачили білу пару в полоні на Сайпані.
Що було далі: На атолі Нікумароро (650 кілометрів від Гауленда) знайдені рештки льотної куртки, дзеркало, фрагменти алюмінієвих листів, банка крему від веснянок і скелет. 1940 року судмедексперт назвав його чоловічим. За тодішніми вимірами кісток сучасні команди антропологів роблять протилежні висновки. Можливо, це Ергарт. Перевірити неможливо — скелет щез.
Антуан де Сент-Екзюпері
Коли 1939 року Німеччина напала на Францію, сорокарічний граф був уже відомим автором і заслуженим льотчиком. Він пішов воювати добровольцем і наполіг на зарахуванні в бойовий авіаційний підрозділ. Коли Франція капітулювала, поїхав до США і там написав «Маленького принца». 1943 року Екзюпері приєднується до «Вільної Франції», сідає за штурвал важкого винищувача P-38 Lightning.
«У мене дивне ремесло для моїх років. Наступний за мною за віком молодший за мене років на шість … Я вибрав роботу на максимальний знос і, оскільки потрібно завжди вичавлювати себе до кінця, вже не піду на поступки. Хотілося б лише, аби ця ганебна війна скінчилася перш, ніж я стану, немов свічка в струмені кисню».
31 липня 1944 року Екзюпері вилетів з острова Корсика на свою 16-у за рахунком розвідувальну місію і зник.
Про найвидатніших полководців Другої світової читайте в матеріалі Безсмертний штаб. Топ-5 полководців Другої світової війни
Що було далі: Екзюпері летів у долину річки Рона. Маршрут проходив над Альпами, тому припускали, що літак впав у горах. Але 1998 року рибалка знайшов у морі поблизу Марселя браслет. На ньому викарбувані імена письменника та його дружини, а також адреса видавця в США.
2004 року з дна підняли уламки P-38 Lightning, що мав бортовий номер літака Екзюпері. Людські рештки не виявлені, зовнішніх пошкоджень на фрагментах немає. Якщо причиною падіння стала несправність, то пілот міг вистрибнути з парашутом. Чому ніхто не помітив купола? Самогубство в стані депресії не виключається.
Гленн Міллер
Тромбоніст, аранжувальник, менеджер створив собі таке ім’я в джазі, що наприкінці 1930-х Glenn Miller Orchestra став найбільш високооплачуваним музичним колективом Америки і продовжує гастролювати світом через 74 роки після загибелі керівника.
Після початку війни з Японією Міллер намагається піти добровольцем у флот, але не проходить за віком. Він допоміг своїй країні інакше — організував Армійський оркестр військово-повітряних сил. 15 грудня 1944 року Міллер вилетів на одномоторному «Норсман С-64» з Британії до Парижа, щоб підготувати концерт у звільненому від німців місті. У Франції літака не дочекалися, уламки не знайшли.
Версій безліч: атака люфтваффе, відмова карбюратора, викрадення і вбивство загоном Отто Скорцені, ураження літака бомбами висотних британських бомбардувальників, тиха смерть у лікарні або сороміцька в борделі. Найбожевільніше припущення — під ім’ям Гленна Міллера діяв радянський розвідник Юрій Андропов, який в грудні 1944-го був виведений на батьківщину і сорок років по тому став генеральним секретарем КПРС.
Що було далі: 1956 року спадкоємці відтворили Glenn Miller Orchestra. Бренд виявився таким успішним, що пізніше були сформовані ще три ліцензійні оркестри: Glenn Miller Orchestra UK, Glenn Miller Orchestra Scandinavia і Glenn Miller Orchestra Europe (володіє ексклюзивними правами на гастролі в пострадянських країнах).
Генріх Мюллер
Упродовж усієї Другої світової, з 1939 до 1945 року, він очолював секретну поліцію Райху — гестапо. Визнаний майстер політичного розшуку викорінював опозицію, боровся з розвідками СРСР і західних демократій, керував знищенням євреїв.
Останнього разу Мюллера бачили у схованці Гітлера 1 травня 1945 року, наступного дня після самогубства фюрера. Генерал поліції відмовився пробиватися з оточення Червоною армією разом з групою уцілілих мешканців бункера: «Я чудово знаю методи росіян, і не маю наміру потрапити до них у полон». Тіло не було виявлено. США закрили розшукову справу щодо шефа гестапо лише 1971 року.
Основні версії:
- загинув у бою або заподіяв собі смерть, особистість не була встановлена, похований у спільній могилі;
- перебрався до Південно-Африканської республіки або Південної Америки й жив під чужим ім’ям, як Адольф Ейхман;
- завербований ЦРУ або НКВД, які використали Мюллера в оперативній роботі проти нових геополітичних супротивників.
Що було далі: Остання переконлива спроба прояснити обставини зникнення Мюллера датується 2013 роком. Німецький історик Йоганнес Тухель опублікував документи, за якими в серпні 1945 року при розборі руїн міністерства авіації Райху знайшли труп у генеральській формі з посвідченням начальника гестапо в кишені. Разом з трьома тисячами тіл інших берлінців, які загинули під час штурму міста, він був перепохований у загальній могилі на місці старого єврейського кладовища. Ексгумація там не проводилася.
Скільки свиней треба віддати за наречену в Новій Гвінеї й як підтвердити свої почуття за допомогою сушених голів? Читайте: ТОП-10 найбільш диких способів проявити кохання
Майкл Рокфеллер
23-річний антрополог і спадкоємець династії мільярдерів згинув в країні людожерів. Отримавши від батька гроші на експедицію, разом з голландським антропологом Рене Вассінгом він восени 1961 року продерся до важкодоступних районів острова Нова Гвінея. Дослідники йшли від одного селища до іншого. За сокири й рибальські гачки вони вимінювали місцеві артефакти, зокрема, копчені людські голови.
19 листопада катамаран Рокфеллера і Вассінга перекинувся у морі на шляху до віддаленого селища племені асмат. До берега було 5 кілометрів, течія відносила човен геть від суші. Партнер залишився біля катамарана, а Рокфеллер поплив до берега по допомогу. За кілька годин голландця врятував літак, а жодних слідів американця не знайшли.
Що було далі: Всі міркування щодо долі Рокфеллера зводяться до питання «З’їли люди, акули чи крокодили?» У 1969 і 2014 роках журналісти побували в землях племені асмат і повідомили про свої бесіди з учасниками і свідками вбивства. Стверджують, що смерть Рокфеллера стала помстою за утиски з боку голландського патруля трьома роками раніше. Папуаси не знали, що антрополог належить до іншого племені.
Австралійські й американські видання також повідомляли, що 1979 року до Нової Гвінеї прибув приватний детектив, якого винайняла матір Майкла Рокфеллера. За мотор для човна він виміняв і привіз до Нью-Йорка всі наявні в асматів черепи білих людей — три штуки. Якщо детективу справді була виплачена нагорода у $ 250 тисяч, значить родина покійного впізнала в одному з черепів Майкла.
