Журнал для вашого діда: еротика і анекдоти першого випуску Playboy
1 жовтня 1953 року був заснований журнал Playboy. Колишній маркетолог Esquire і торговий агент видання Children’s Activities Г’ю Гефнер зібрав на журнал трохи більше $ 8 тисяч, частину з яких дала йому мама, й засів на кухні складати перший випуск. Гефнер не був упевнений, що буде другий, але справа пішла.
Журнал з’явився на прилавках у грудні того ж року й за перший тиждень продажів розійшлися майже три чверті тиражу — близько 40 тисяч примірників, кожен ціною 50 центів.
Відтоді спливло багато води, світ пережив сексуальну революцію, змінилися погляди на сім’ю та інтимні стосунки. Те, що 1953 року було шокуючою відвертістю, зараз багато хто сприймає, як набір стереотипів і застарілих моделей поведінки. Тим цікавіше порівнювати.
WAS пропонує перенестися в 1950-і та почитати перший випуск журналу Playboy.
.
«Якщо ти чоловік від 18 до 80 років, то Playboy саме для тебе», — з перших же рядків повідомляв читачам журнал. На думку редакції Playboy, якщо випуск випадково потрапив до рук жінці, то їй слід негайно покласти його на місце і повернутися до дамських журналів.
Насамперед журнал пропонував маскулінному читачеві закупитися різними чоловічими товарами — мультитулом, пивними склянками, вішалками для модних пальт і пожежною сигналізацією.
А ось, власне, й те, заради чого журнал купували. Редакція Playboy пропонувала гру для вечірок — звичайний квіз із запитаннями та відповідями. Нюанс полягав у тому, що учасник гри, який правильно відповів на запитання, міг зняти якусь річ зі спеціально запрошеної мадемуазелі. Саму гру журнал називав паризькою, а грати в неї радив двом учасникам (хоча можна й у великій компанії). Це як у пасьянсі, тільки замість карт відкриваються груди.
Анекдоти! Якщо ви хочете уславитися дотепником, то Playboy пропонує вам хороші хохми. Запам’ятайте парочку, відтворіть на вечірці, і ви — неперевершений гуморист. Або ні.
Ми не знаємо, як такі анекдоти сприймалися 1953 року, але зараз вони звучать як незграбні жарти родича напідпитку за святковим столом.
«Суддя, дивлячись на красиву дівчину, запитує:
— Отже, ви стверджуєте, що відповідач вкрав гроші прямо з вашої панчохи?
— Саме так, ваша честь.
— Але чому ж ви не чинили опір?
— Я не думала, що він поліз туди за грошима!»
«Подружкою місяця» першого ж номера Playboy стала Мерилін Монро. Спеціально для журналу вона не позувала, але Г’ю Гефнер отримав дозвіл використовувати її фото й на обкладинці, й на розвороті. Актрисі тоді було 27 років, і це був перший рік її неймовірної популярності. Якраз вийшли фільми «Ніагара», «Джентльмени віддають перевагу білявкам» і «Як вийти заміж за мільйонера». Саме 1953 року Мерилін Монро стала секс-символом. Через 9 років, незадовго до смерті, вона скаже в інтерв’ю іншому журналу:
«Я ніколи не розуміла його, цей секс-символ. Я завжди думала, що символами були ті моменти, коли ми граємо разом на сцені! От біда, секс-символ стає річчю. Я просто ненавиджу бути річчю. Але якщо я збираюся бути символом чогось, то я воліла б бути секс-символом, не річчю, а символом».
Як і багато інших журналів того часу, Playboy друкував оповідання та повісті частинами. Наприклад, навесні 1954 року в трьох випусках вийшов роман Рея Бредбері «451 градус за Фаренгейтом», виданий в книжковому форматі якраз в жовтні 1953-го. А для першого випуску Гефнер вибрав перший розділ повісті Артура Конана Дойля «Знак чотирьох». Саме ця повість з циклу пригод Шерлока Голмса починається з того, що великий детектив коле в вену семивідсотковий розчин кокаїну. Цей епізод художник і зобразив на сторінках журналу. Але до героїнового шику 1990-х залишалося ще 40 років.
Ключовий жанр для будь-якого чоловічого журналу й нині — історії ні про що. Чоловік розповідає, як він переїхав зі Східного узбережжя до Каліфорнії, оцінив місцевий теплий клімат і будинок з басейном. Адже в басейн так зручно покликати даму. А ось і її фотографії:
Обов’язкова частина журналу — карикатури в стилі тижневика The New Yorker, тільки з сексуальним підтекстом. Ось, наприклад, чоловік притримує жінку, що лежить на дивані, за плечі й розповідає їй про діаманти, шуби та поїздку на Рив’єру. А потім виявляється, що він — співробітник кредитної компанії, пропонує їй взяти грошей у борг на заможне життя.
У вступному слові до першого випуску, крім іншого, редакція повідомляла читачам, що не збирається розв’язувати глобальні світові проблеми чи влаштовувати морально-етичні одкровення. Але й бути простим «чоловічим журналом про стиль для стильних чоловіків» у Playboy не вийшло. Коли відносно спокійні для США 1950-ті закінчилися, політика й глобальні проблеми дотяглися до сторінок легковажних чоловічих журналів.
Уже в 1960-х у Playboy можна буде почитати інтерв’ю з кубинським революціонером Фіделем Кастро, прем’єр-міністром Індії Джавахарлалом Неру або борцем за права чорношкірих Мартіном Лютером Кінгом. А починалося все саме з вульгарних анекдотів та ігор на роздягання.