Парфуми султанського гарему: як пахла Роксолана?
У гаремних книгах стамбульського палацу Топкапи міститься інформація про витрати на закупівлю пахощів для султанів та їхніх фавориток. Так дослідниця Олександра Шутко дізналася про парфумні смаки Османів.
Природні афродизіаки
Роксолана обожнювала аромати трояндової олії, квітів липи, гвоздики, орхідеї та жасмину. Турецька парфумерка Біхтер Ергюль, яка спеціалізується на османських ароматах, вважає, що такі парфуми пасують сильним жінкам, схильним до авторитаризму.
Відомо також, що служниці щодня робили Роксолані масаж ніг із використання 70 г лавандової олії, який розслабляв та заспокоював після гармених чвар. Трояндову ж олію їй наносили на область талії. «Адже трояндова олія є природним афродизіаком, який залишався на тілі протягом 10 діб. До того ж, вона, окрім сексуального потягу, активізує ще й розумову діяльність», – пояснює пані Ергюль.
Звабливі аромати оточували Роксолану у її помешканні. Підлога її покоїв була з кедра і сандалового дерева. Водночас султан Сулейман Пишний дарував їй європейські парфуми. З угорського походу
1526 року він надіслав флакон за 60 флоринів
. Цей подарунок викликав у Роксолани ревнощі. Адже такі ж парфуми від султана отримала й наложниця Гюльфем.
Аромати султанів
Улюблені парфуми Сулеймана Пишного виготовляли з троянди, жасмину, липи й базиліку. «Вибір таких ароматів свідчить про розумну й пристрасну людину», — вважає парфумерка Ергюль. Повною протилежності були парфумерні уподобання батька Сулеймана Пишного, Селіма І Грізного. Той полюбляв терпкі запахи сосни, евкаліпту та був жорсткою людиною.
Утім, найбільшим поціновувачем парфумів у 17 столітті став Ібрагім І Божевільний, який навіть брав з підданих податок амброю – твердою речовиною, що утворюється у травному тракті кашалотів. Її знаходять у морській воді або на березі та використовують як фіксатор запаху в парфумерії.
А от невістка Роксолани Нурбану обожнювала під час миття у хамамі
змащувати темне довге волосся олійкою із запахом ромашки. Адже вона не тільки покращувала зачіску, а й діяла як заспокійливе.
Дружина Ахмеда І та матір султанів Мурада ІV й Ібрагіма І Божевільного, Кьосем-султан не обходилася без щоденного масажу зап’ясть олійкою з ароматом кориці, адже вірила, що він додає енергії та життєвих сил. Не спрацювало – 1651 року її невістка Хатідже-Турхан (Надя з Поділля) за допомогою інтриг здолала стару. Кьосем задушили вночі мотузкою.
Мода на трояндову воду
Найулюбленішим парфумерним засобом у султанському гаремі була трояндова вода, яку жінки наносили на себе перед ніччю кохання із султаном. Її ще використовували як ліки та навіть додавали у їжу.
Відомо, що 1482 року в султанському палаці Баязида ІІ в Едірне була спеціальна кухня, де виготовляли трояндову воду. Найціннішою для цього сировиною вважали пелюстки червоної та грецької троянди. Їх вирощували у султанських садах Едірне. Відомо, що 1626 року звідти до стамбульського палацу Топкапи привезли 4 тонни трояндової сировини. А 1642 року для гарему Ібрагіма І було використано 2 000 літрів трояндової води. Один літр цієї ароматної рідини тоді коштував 20 акче
. У 17 столітті султани забажали масово вирощувати ці квіти у Стамбулі, де висаджували їхні живці, привезені з Едірне. Тоді ж із вирощених троянд почали виготовляти сиропи та варення.
Трояндову воду для жінок султанського гарему поставляли у скляних пляшечках, завдовжки 30–40 см. Гаремниці цією водою протирали руки після трапези, аби прибрати неприємні запахи масної їжі. Тож не дивно, що серед речей Хатідже Турхан, які описали після її смерті, було з десяток маленьких, довгих та грушоподібних пляшечок з-під трояндової води, виготовлених з кришталю, срібла й порцеляни.