12 найважливіших археологічних знахідок десятиліття

Для пізнання історії замало дослідження самих лише письмових і усних джерел. Рукописи не горять, але нерідко прибріхують. Іноді правду неможливо дізнатися без дослідження матеріальних залишків людської діяльності.

Археологи — детективи минулого. І за останні десять років вони досягли неймовірних результатів. На порозі нової декади читайте про ключові археологічні відкриття 2010-х за версією WAS.

1. Легендарне троянське місто Тенея

Ветеран Троянської війни Еней, звісно, був парубок моторний і після падіння рідної Трої, можливо, мав великий успіх на італійській землі, як нам розповідають Вергілій та Котляревський. Однак не всім його землякам так поталанило — з давньогрецьких джерел відомо, що багатьох троянців переможці полонили й переселили на грецьку землю. Там підневільні троянці збудували місто Тенею. Згодом воно стало успішним незалежним полісом, але зникло ще в давнину.

З 19 століття археологи отримували натяки на існування легендарного міста, але знайти його вдалося лише 2018 року поблизу села Хіліомоді на півдні Греції поблизу Коринфа. Спочатку дослідники виявили стародавнє кладовище, але згодом вони розкопали рештки будівель віком 3000 років. Так було знайдено Тенею — загублене троянське місто в Греції.

2. Перший череп архаїчного австралопітека

На початку 2016 року на території ефіопського регіону Афар вчені розкопали череп гомініда. Лише 2019-го стало зрозуміло, наскільки важливою є знахідка. Виявилося, що це перший знайдений череп раннього австралопітека — представника виду прямоходячих приматів, що був проміжною ланкою між найдавнішими предками людини, які жили близько 6 мільйонів років тому, та пізнішими видами австралопітеків. До того все, що мали науковці від архаїчних австралопітеків — це зуби й фрагментами інших кісток.

Череп належав дорослому самцю австралопітека анамського — найдавнішому з австралопітеків. Вік сенсаційної знахідки — близько 3,8 мільйона років. Вона засвідчила, що анамські австралопітеки як мінімум протягом 100 тисяч років співіснували зі своїми більш прогресивними родичами — афарськими австралопітеками. Вчені щасливі: вони побачили особливості розвитку проміжних видів австралопітеків.

3. Абстракції з Індонезії

2017 року в печері на індонезійському острові Сулавесі вчені відкрили, а 2019-го вперше описали найбільш ранній з відомих прикладів фігуративного мистецтва. Вік знахідки близько 43 900 років. 4,5-метрова наскельна композиція, намальована темно-червоним пігментом, зображує шістьох тварин, на яких полюють вісім теріантропів — істот, що мають характерні риси людини й тварин.

Науковці відзначають, що перед нами — найбільш давні зображення перевертнів. Це грандіозне відкриття, бо надає докази здатності стародавніх homo sapiens уявляти сутності, яких не існує в природі.

До того ж ця картина полювання — найдавніший приклад сторітелінгу. Досі найбільш ранніми свідченнями сторітелінгу вважали наскельні малюнки 21-тисячолітньої давності. Тепер дослідники констатують, що попередні теорії про розвиток мистецтва виявляються хибними — поступової еволюції палеолітичного мистецтва від простого до складного не існувало — фігуративний живопис з’явився задовго до 35-тисячолітньої межі.

4. Трипільський храм із Небелівки

На Кіровоградщині поблизу села Небелівка знаходиться однойменне трипільське протомісто 4 тисячоліття до нашої ери, загальна площа якого близько 260 гектарів. Колись тут у понад 1300 будинках жили кілька тисяч людей. Розкопки здійснюють вчені з Інституту археології НАНУ та британського Університету Дарема.

2012 року археологи дослідили тут мегаспоруду — найбільшу з усіх відомих будівель культури Кукутень-Трипілля. Побудована з дерева й глини, вона мала два поверхи й розмір 60 м на 20 м. Дослідники погоджуються, що будівля мала громадське призначення, а українські науковці припускають, що перед нами — трипільський храм.

Святилище мало наскрізний прохід із заходу на схід і складалося з п’яти приміщень, всі стіни й підлога яких були пофарбовані у червоний. Всередині археологи знайшли сім глиняних платформ із залишками посуду й кісток тварин. Можливо, це вівтарі. Один із них має орнамент із п’яти кіл. Археологи відзначають, що Небелівська мегаспоруда схожа на близькосхідні храми 5–4 тисячоліть до н.е.

5. Хортицький меч Ульфберта

Восени 2011 року біля острова Хортиця рибалка виловив із Дніпра стародавній меч. Українські вчені викупили його за $ 10 тисяч, які отримали від меценатів. Довжина цього меча каролінзького типу з двосічним клинком — 96 см, вага — 1 кг, руків’я прикрашене сріблом, міддю й латунню. Знахідку датували 10 століттям. На зброї стоїть клеймо з написом «VLFBERHT».

Деякі дослідники поквапилися пов’язати знахідку з літописними подіями 972 року, коли руський князь Святослав, повертаючися з Балкан, був убитий печенігами на Дніпрі. Однак і без усіляких бездоказових припущень знайдений клинок — видатний археологічний артефакт. Це один із так званих мечів Ульфберта, яких по всій Європі знайдено близько 170. Таку зброю виготовляли в 9–11 століттях майстри з Рейнланду.

Раніше на Нижньому Подніпров’ї було знайдено 5 клинків Ульфберта. Загалом на сході Європи ці мечі виявляють у місцях давніх великих водних шляхів. Ця знахідка біля Хортиці зайвий раз підтверджує існування торгового шляху із варягів у греки.

6. Середньовічні воїтельки

Протягом останніх 10 років науковці знаходили все більше свідчень того, що в добу Середньовіччя на півночі Європи жінки нерідко воювали нарівні з чоловіками. Більше сотні років вважалося, що скелет, знайдений 1889 року в Бірці (Швеція) в оточенні дорогої зброї й двох коней, належав знатному воїну. Але 2017 року аналіз ДНК показав, що це жіночі останки.

Яскраве відкриття зробили 2019 року польські дослідники, які вивчали жіночі поховання зі зброєю на території Скандинавії. Наразі відомо про три десятки таких могил. Одне з поховань на данському острові Лангеланн викликало особливий інтерес: поруч з тілом жінки лежала сокира, що походить з району південної Балтії. Можливо, що ця воїтелька була не скандинавкою, а представницею якогось із приморських західнослов’янських племен — поморян, ободричів або лютичів.

Восени 2019 року науковці шотландського Університету Данді зробили комп’ютерну реконструкцію обличчя войовниці з півдня Норвегії. Її голова лежала на щиті, а довкола була купа зброї — меч, спис, бойова сокира, стріли. На черепі виявили великий поруб, який археологи вважають типовим бойовим пораненням. Тож у 2010-х науковці підтвердили існування воїтельок зі скандинавських саг.

Scientists reconstruct face of 1,000-year-old Viking warrior woman https://t.co/coJr9sQv7v #science pic.twitter.com/aiCOGajyx1

— Science News 2019 (@sciencenews2019) November 3, 2019

7. Скіфський воїн із Мамай-гори

В липні 2019 року на Мамай-горі запорізькі археологи знайшли два скіфські поховання. Більше, що належало старшому воїну, вже було розграбоване мародерами, а менше залишилося недоторканим. Там лежав скелет юнака 18–20 років, поряд — золота сережка, прикраса із зубів оленя, кінська збруя, бойова сокира, стріли, точильний брусок й короткий скіфський меч-акінак.

Ймовірно, ці двоє загинули одночасно, а молодший був зброєносцем шанованого воїна. Хлопець був вершником, лучником і вправним бійцем. Виражений м’язовий рельєф лівої частини скелету свідчить, що він був шульгою.

Також у похованні виявили ще одну дуже важливу річ — грецьку сіроглиняну амфору, датовану серединою 6 — початком 5 століття до нашої ери. Вона розширила часові рамки перебування скіфів в регіоні на 200 років — досі на Мамай-горі не зустрічалися скіфські артефакти старші 4 століття до н. е.

8. Найперші сучасні люди в Європі

Нашому виду ніяк не менше 350 тисяч років — про це свідчать нещодавні знахідки в Марокко. Втім, успішно вийти з Африки й почати розселятися по світу людям вдалося лише 70–50 тисяч років тому. Та завдяки дослідженням останнього десятиліття ми знаємо, що були й більш ранні спроби homo sapiens sapiens вийти за межі «колиски людства». 2014 року на горі Кармель в Ізраїлі знайшли людську щелепу, яку точно датували лише 2018-го. Виявилося, її вік — 177–194 тисячі років. Перша спроба? Вже 2019 року ми дізналися — ні.

Ще наприкінці 1970-х на півдні сучасної Греції в печері Апідіма археологи відкрили скам’янілі фрагменти двох черепів — Apidima 1 та Apidima 2. Вони були неповними, тому їхнє походження довгий час залишалося загадкою. 2019 року за допомогою сучасних технологій науковці змогли датувати й зробити віртуальну реконструкцію цих черепів. Виявилося, що Apidima 2 — череп неандертальця, який жив понад 170 тисяч років тому. Вік Apidima 1 близько 210 тисяч років, однак цей череп належав сучасній людині. Хоча в ті часи закріпитися homo sapiens sapiens в Європі не вдалося — пізніше в печері жили лише неандертальці. Зате через 150 тисяч років навалу наших предків вже ніщо не зупинило.

[THREAD] This re-analysis of two partial fossil skulls from Apidima Cave in Greece is super interesting! One looks to be a Neandertal from ~170,000 years ago https://t.co/EiJScdM6Yx [Image: Katerina Harvati, Eberhard Karls University of Tübingen] pic.twitter.com/1SQoIoso0v

— Kate Wong (@katewong) July 11, 2019

9. «Террор», «Еребус» і свинцеве безумство

Восени 2014 року археологи знайшли у водах канадської Арктики на глибині 11 м рештки «Еребуса» — одного з кораблів експедиції сера Джона Франкліна. Про це урочисто повідомив тодішній прем’єр Канади Стівен Гарпер, а британська королева Єлизавета II надіслала свої вітання.

Колись для Британської імперії загибель в арктичних льодах експедиції 1845 року стала справжнім ударом, особливо коли відкрились факти про ймовірний канібалізм серед джентльменів. Вони подолали довгий шлях у полярних водах, тричі зимували, але навесні 1848 року покинули кораблі, що застрягли в кризі. Вони відправилися у бік Канади пішки, але недоїдання, хвороби й екстремальні умови зробили свою справу — ніхто не вижив.

2016 року біля острова Кінґ-Вільям знайшли друге судно — «Террор», яке чудово збереглося на глибині 24 м. Обидва кораблі досі вивчають за допомогою дистанційно-керованих підводних апаратів.

В 1980-х дослідники проаналізували знайдені могили й тіла членів експедиції на кількох островах, відзначивши високий рівень свинцю в тканинах загиблих. Вчені припустили, що психоз через отруєння свинцем із консервів міг стати однією з причин дезорієнтації та загибелі людей. Однак дослідження 2013–2016 років показали, що рівень свинцю у полярників, найімовірніше, був високим протягом усього життя. А от під час подорожі виник сильний дефіцит цинку, який остаточно підірвав імунітет, зробивши людей вразливими для хвороб.

10. Тридцять мумій

Вища рада старожитностей Єгипту в жовтні 2019 року повідомила про найбільшу знахідку мумій за понад століття. При розкопках у Луксорі виявили 30 яскраво розписаних дерев’яних домовин. В них знаходилися добре збережені мумії 23 дорослих чоловіків, 5 жінок і 2 дітей.

Вік знайдених трун — близько 3 тисяч років. Розшифровка ієрогліфів і малюнків божеств та сцен із Книги мертвих ще триває. Однак вчені вже припускають, що частина мумій — останки давньоєгипетських священників. Очікується, що це відкриття розкриє важливі аспекти давньоєгипетських ритуалів, показуючи, як ховали людей в залежності від статі чи віку.

11. Відкриття нового виду гомінідів

Коли протягом 2007–2010 років в печері на філіппінському острові Лусон археологи знайшли плеснову кістку, сім зубів, шматочок стегна і кілька фаланг пальців ноги та руки, то спочатку вирішили, що перед ними — останки трьох homo sapiens. Радіоізотопне датування вказало, що вік знахідки — 67 тисяч років. Однак дослідження 2019 року показало, що кістки належать раніше невідомому виду гомінідів.

Його назвали homo luzonensis — лусонська людина. Вологий клімат Філіппін повністю зруйнував ДНК, але за кістками антропологи змогли приблизно описати вид. Дорослі його представники, ймовірно, були на зріст близько 1,2 м. Вони активно лазили по деревах, однак їхні зуби були вже майже, як у сучасних людей. Найближчих родичів homo luzonensis вчені не знайшли, але пошуки тривають.

12. Докази знищення Єрусалима

Значне відкриття в галузі біблійної археології вдалося здійснити влітку 2019 року. Досліджуючи гору Сіон на південному заході Єрусалима, американські науковці вперше змогли науково підтвердити біблійне оповідання про спустошення священного міста військами вавилонського царя Навуходоносора II.

Дослідники виявили значні шари попелу, стріли, поламані світильники та коштовності 6 століття до нашої ери, коли, як вважалося і було сплюндровано місто. Історики підкреслюють, що інші пояснення, крім штурму й захоплення Єрусалима, можна відкинути: всі артефакти знайдено в межах міських мурів, отже бій відбувався всередині міста.

Окремо великий захват археологів викликала золота сережка. Це перше свідчення, що в Єрусалимі 6 століття до н. е. існувала багата еліта. Так сучасна наука підтверджує історію з Книги Царів.